Приємна новина!

У четвер, 13 квітня 2017 року рішенням атестаційної комісії Департаменту освіти і науки Львівської обласної державної адміністрації мені присвоєно вищу категорію і звання старшого викладача. Відповідно, намагатимусь у своїй педагогічній праці виправдати покладену на мене велику довіру. Дякую колегам і друзям за підтримку! :)

Підбір кадрів чи добір кадрів?

Підбір - неправильно, добір - правильно. Підбір - начебто ви маєте щось таке підібрати, що нікому не потрібне і яке всі забракували. А от добір - то ви собі добираєте кадри: і щоб розумні, і пунктуальні, і роботящі, і привабливі, і приємні, і, зрештою, грошей не так щоб багато їм платити. Тож коли кажуть: людей багато, а працювати нікому, саме в тому й причина, що - не добір, а підбір. Тож вживаймо правильно слова і все налагодиться!

Українська гривня в історії, її вартість. Моє дослідження

Вартість грошей – це економічна концепція, основою якої є твердження, що капітал повинен постійно приносити дохід своєму власнику. Тому сьогодні цінність грошових коштів є набагато більшою, ніж у далекому майбутньому буде оцінюватися така ж сума. «Батьком» даного поняття можна вважати Леонардо Фібоначчі, який розробив цю концепцію ще в 1202 році. Однак вчений, що жив в епоху Середньовіччя, ще не враховував можливості знецінення купюр під впливом зовнішніх чинників, оскільки в його час в ходу знаходилися тільки монети з дорогоцінних металів, а також мідяки для здійснення дрібних розрахунків. А вартість грошей в часі, що є фундаментальним поняттям теорії фінансів, залежить від двох основних чинників – ризику та інфляції. Причому найбільш схильні до знецінення паперові купюри, курс яких не прив’язаний до тройської унції, на відміну від кредитних банкнот, що підлягають обміну на золото. Тому тимчасова вартість грошей в даний час є показником, використовуваним економістами всіх сучасних держав, що особливо проявляється при розробці кредитних програм.

З найдавніших часів грішми були різні товари: хутра звірів, металеві сокири, мушлі каурі тощо. Однак завдяки своїм фізичним властивостям найбільш вживаним загальним еквівалентом вартості дуже швидко стають благородні метали: золото та срібло. Згодом вони набирають форми монет.

Історія української валюти сягає часів Київської Русі і походить від слова «Гривна» – стародавньої нашийної прикраси, яку на теренах України використовували також як грошову одиницю.

Срібна гривня Київської Русі (XI-XIII ст.)

Гривня залишалась основною грошовою одиницею на Русі до XIV століття. Під час монголо-татарської навали (з другої половини XIII століття) срібні гривні стали ділити, рубаючи їх навпіл. Так з'явилися рублі (від слова рубати, тобто обрубок гривні).

Центральна Рада 1 березня 1918 року прийняла закон про запровадження нової грошової одиниці – гривні, яка поділялася на 100 шагів і дорівнювала 1/2 карбованця.

Протягом 1918 року в Берліні було видрукувано грошові знаки номіналом 2, 10, 100, 500, 1000 та 2000 гривень (проекти двох останніх було виконано вже після проголошення гетьманату на чолі з Павлом Скоропадським). Ескіз першої купюри, оздобленої досить простим геометричним орнаментом, виконав Василь Кричевський, трьох наступних – Георгій Нарбут. Гривневі купюри Нарбута, як і попередня, відзначалися вишуканим оформленням. Так, в ескізі 10-гривневої купюри Нарбут використав орнаменти українських книжкових гравюр XVII століття, 100-гривневої – зображення робітника з молотом та селянки з серпом на тлі розкішного вінка з квітів і плодів, 500-гривневої – свою улюблену алегорію «Молода Україна» у вигляді опроміненої дівочої голівки у вінку (завдяки цій деталі купюра отримала гумористичну народну назву «горпинка»).

Українські гривні 1918 року

Гетьман Павло Скоропадський, який прийшов до влади в Україні у квітні 1918 року, відновив як основну грошову одиницю Української Держави карбованець, що поділявся на 200 шагів. Було виготовлено ескізи купюр у 10, 25, 50, 100, 250 та 1000 карбованців.

Після переходу влади в Україні у грудні 1918 року до рук Директорії на чолі з Володимиром Винниченком та Симоном Петлюрою, основною грошовою одиницею відновленої УНР знову було проголошено гривню.

«Більшовицькі тисячки», запроваджені Раднаркомом на землях Радянської України, мали мізерний курс (1 золотий карбованець = 5 457 000 000 радянських карбованців). Це становище спричинилося до проведення у 1922-1924 роках грошової реформи, наслідком якої стало введення в обіг радянського червінця (1,6767 г золота). 1924 року було встановлено курс нового радянського карбованця, який дорівнював 1/10 червінця, тобто 1 крб. = 0,679 г золота. Ця подія стала моментом остаточного утвердження радянської валюти.

Якщо уважно роздивитися гривневі купюри 1918 року, то можна побачити їх реальну цінність, підкріплену чистим (щирим) золотом. Чисте банківське золото сьогодні виражається у найвищій пробі – 999,9. На всіх купюрах різних номіналів, віддрукованих у Берліні, зазначалося, що 1 грн. – це 8,712 долі щирого золота. Отже, якою ж була цінність цих купюр тоді і якою є сьогодні?

Сьогодні мірою ваги банківських металів (золото, срібло, платина і паладій) є грам, або тройська унція. Тройська у́нція – спеціальна одиниця виміру, що застосовується для характеристики дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння та пороху. Міжнародним позначенням тройської унції є «ozt». Маса тройської унції дорівнює 31.1034768 грама.

Тройська унція, запаяна у сертифікаті

Забезпечення грошової одиниці золотом завжди було індикатором економічної могутності держави і запорукою стабільності економіки. Між іншим, банківське золото у вільному продажі банків є значно вищим, і його ціна залежить від багатьох факторів, зокрема: ваги злитка – 1 г, 2,5 г, 5 г, 10 г, 20 г, 50 г чи 100 г, а також 250 і 500 г,  форми – штамповане чи лите, а також від виробника та наявності сертифікату, ціни у тому чи іншому банку.

100-грамовий штампований злиток золота німецького бренду "Umicore",

запаяний у сертифікаті

У старій системі мір золото вимірювалося у золотниках і долях. Доля – староруська одиниця маси (ваги), що дорівнює 44,435 мг, або 0,044435 г. Відтак 8,712 долі щирого золота, як було вказано на гривні зразка 1918 року, відповідали (0,044435 г х 8,712)  0,3871 г чистого золота номіналом 1 грн. Отже, якщо на сьогодні ціна золота вищої проби (999,9) за курсом НБУ становить 1097,85 грн. за 1 г, то 100 грн. доби 1918 р. у золотому вираженні дорівнювали 38,71 г золота; а 100 грн. станом на 28 березня 2017 р. – це 0,09 г чистого золота. Таким чином, українська гривня в золотому еквіваленті «знецінилася» за майже 100 років в 430 разів!

Сучасні гривні

На жаль, сьогоднішні низькі золотовалютні резерви української держави, економічний занепад, війна, величезні борги перед МВФ та ЄБРР, корупція, руйнація народного господарства та ряд інших факторів не дають можливості гривні повернутись до її престижного статусу зразка 1918 року як найнадійнішої валюти минулої епохи. Сьогодні на банкнотах української гривні відсутні записи її підкріплення золотим капіталом чи будь-яким іншим надійним ресурсом.

Сьогодні гривня (символ – ₴, код – UAH) – офіційна валюта України. Відповідно до Указу Президента України Леоніда Кучми та статей 99 і 102 Конституції України протягом 2–16 вересня 1996 року в Україні була проведена грошова реформа. В обіг введено національну валюту України гривню та її соту частку – копійку. Літерний код валюти – UAH, цифровий код – 980, скорочене позначення – грн. Емісійний інститут – Національний банк України. В обігу перебувають монети номіналом 1, 2, 5, 10, 25, 50 копійок і 1 гривня та банкноти в 1, 2, 5, 10, 20, 50, 100, 200 і 500 гривень.

Джерела:

Вікіпедія – https://uk.wikipedia.org/wiki/Гривня

Словник української мови – http://sum.in.ua/s/dolja

Фінанси.юей – https://finance.ua/ua/

Голден інфорум – http://golden-inform.ru/monety/ves-zolota-v-monete/

WIKIFR – http://wikifr.xyz/novini-ta-suspilstvo/ekonomika/86750-shho-take-vartist-groshej.html 
Метторг - http://mettorg.com.ua/zoloto-proby  

Великий тлумачний словник сучасної української мови, 250 000 слів та словосполучень, укл. О.Єрошенко. – Донецьк: ТОВ «Глорія Трейд», 2012. – 864 с

При копіюванні посилання на автора є обов'язковим!

Іспанський вчений Бартоломео де Солозано:

«Бухгалтерський облік знаходиться вище всіх наук і мистецтв, бо всі мають потребу в ньому, а він не має потреби в нікому. Без бухгалтерського обліку світ був би некерованим і люди не змогли б розуміти один одного».

Bartolomé Salcedo de Solórzano

1590 

Опорні конспекти

на уроках

Конспект – стислий писаний виклад змісту чого-небудь. Різновид навчального видання. Конспект лекцій – стислий виклад курсу лекцій чи окремих розділів навчальної дисципліни. У своїй педагогічній діяльності я користуюся опорними конспектами. Опорний конспект – один з видів конспектів, який має творчу форму (введений у шкільну діяльність В. Ф. Шаталовим). Опорний конспект кодує зміст інформації за допомогою поєднання графічних символів, малюнків, цифр, ключових слів та ін.

Музейний куток бухгалтерського обліку

У кабінеті бухгалтерського обліку Стебницького професійного ліцею 2 листопада 2016 року мною були представлені предмети, які у хронологічному порядку служили інструментами в роботі працівників бухгалтерського обліку, обліковців.

До уваги учнів представлені: копіювальний папір, калькулятори, друкарські машинки «Ятрань» і «Continental», арифмометр ВК-1, скріпки, дерев’яна рахівниця, прес-пап’є, діркопробивач, фарфорова чорнильниця з пером, старовинний каламар, гасова лампа, свічка з підсвічником, портрет Луки Пачолі, інформаційні стенди. Учні із захопленням слухали мій екскурс у минуле, з цікавістю розглядали виставлені експонати. На виставку завітали також вчителі та майстри ліцею, директор ліцею Леся Савченко. Всі експонати досі представлені до уваги відвідувачів, тож запрошую охочих завітати на музейну виставку!

Про піраміду потреб Абрагама Маслоу

Потреби – це об’єктивність окремої людини, сім’ї, колективу, суспільства, держави в життєвих благах, послугах, духовних і культурних цінностях. Піраміда потреб Абрагама Маслоу – ієрархічна система потреб людини, складена американським психологом Абрагамом Маслоу (англ. Abraham Maslow).

А. Маслоу  поділив потреби на нижчі та вищі. До першої групи належать потреби фізіологічні, без задоволення яких неможливе саме життя людини. Після цього індивід прагне безпеки для себе, своєї сім'ї. До вищих потреб входять прагнення належати до певного кола людей, відчувати їх підтримку. Задоволення цієї потреби викликає прагнення завоювати визнання, повагу, підняти свій престиж в очах оточення. Найвищою потребою у другій групі є прагнення людини до самореалізації. Визначальними є економічні потреби, тобто той внутрішній мотив, що спонукає людину до економічної діяльності з метою забезпечення власного добробуту і добробуту членів сім'ї.

   Економічні потреби – це частина суспільних потреб, задоволення яких пов'язане з функціонуванням суспільного виробництва, включаючи виробничу і невиробничу сферу. Економічні потреби надзвичайно різноманітні. У розвинутих країнах світу вчені налічують близько 11 тис. потреб, серед яких переважна більшість – економічні. Тому існують різні критерії їх класифікації. Задоволення економічних потреб відіграє неоднакову роль у відтворенні здібностей людини. В зв'язку з цим виділяють:

- фізіологічні (матеріальні) потреби, задоволення яких забезпечує відтворення фізичних здібностей людини (продукти харчування, одяг, взуття, житло, товари господарсько-побутового призначення);

- духовні потреби, задоволення яких забезпечує відтворення та розвиток інтелекту людини (одержання освіти, підвищення кваліфікації, культурний відпочинок, предмети і послуги культурного призначення);

- соціальні потреби, задоволення яких пов'язане з функціонуванням соціальної сфери суспільства (охорона здоров'я, сімейно-побутові умови, умови праці, транспорт, зв'язок ).

За способом задоволення виділяють:

- індивідуальні – це потреби в одязі, житлі, їжі та ін.;

- колективні – ті, що спільно задовольняються у трудовому колективі (підвищення кваліфікаційного рівня працівників, будівництво спільних баз і будиночків відпочинку, колективне управління виробництвом та ін.);

- суспільні – це потреби у забезпеченні громадського порядку, захисті навколишнього середовища тощо.

За ступенем реалізації потреби можна класифікувати на:

- абсолютні потреби – визначаються максимально можливим обсягом виробництва матеріальних благ і послуг (за найбільш сприятливих умов), які могли бути спожиті суспільством;

- дійсні потреби – відповідають рівню розвитку економіки певної країни;

- платоспроможні – потреби, які людина може задовольнити відповідно до власних доходів та рівня цін (тобто вони визначаються співвідношенням цін на предмети споживання і грошових доходів населення).

Численні потреби людини за спільністю ознак можна об'єднати у такі групи:

- матеріальні і духовні;

- загальні і конкретні;

- поточні та перспективні;

- задоволені і незадоволені;

- дійсні та абсолютні.

   Потреби характеризують лише можливість споживання, але щоб ця можливість перетворилася в дійсність, слід виробити життєві засоби. Величезна роль економічних потреб полягає в тому, що вони спонукають людей до дії. Отже, виробництво забезпечує різноманітні блага, які становлять необхідні умови життя і розвитку людського суспільства на будь-якому історичному щаблі його існування. Інакше кажучи, блага, створені в процесі виробництва, утворюють різноманітні потреби, які становлять предмет інтересу.

   Економічні потреби мають історичний характер. Розмір потреб, так як і способи їх задоволення, являють собою продукт історії і залежать від культурного рівня країни, а також від умови, з якими навичками та життєвими запитами сформувались соціальні прошарки суспільства, окремі люди і суспільство в цілому.

   Продуктивні сили, безперервно розвиваючись, не лише створюють умови для задоволення потреб, які склалися, а й стають ґрунтом для виникнення нових потреб. Зростання маси і різноманітності споживчих вартостей у результаті зростання продуктивних сил приводять до зміни структури виробництва і витіснення старих потреб новими. Цей процес, як і сам процес суспільного виробництва, відбувається безперервно. Розвиток продуктивних сил, міжнародний поділ праці, спеціалізація сприяють економічному зближенню народів різних країн, що зумовлює розширення складу продуктів праці, а отже призводить до появи нових потреб. Потреби людини безмежні у своєму розвиткові і мають тенденцію до зростання, тобто до якісних і кількісних змін, тобто в суспільстві діє закон зростання потреб.

   Свої економічні потреби людина реалізує у виробництві, вступаючи у певні економічні відносини. Конкретна потреба людини в чомусь у її свідомості перетворюється в інтерес, бажання, прагнення діяти. Так, відчуття спраги у свідомості перетворюється на інтерес, що спонукає людину до пошуків якогось питва; потреба в новій інформації переростає в інтерес до читання, відвідування публічних лекцій тощо.

   Інтерес здебільшого має вибірковий характер і виявляється у стійкому зосередженні уваги на певному об'єкті. Як і потреби, інтереси людей численні й різноманітні. З інтересом тісно пов'язане поняття мотиву як спонукального чинника дій та вчинків людей. За мотивом логічно відбувається певна дія, що породжує конкретний результат у вигляді задоволення потреби. Таким чином, утворюється логічний ланцюжок: потреба–інтерес–мотив–дія–результат (задоволення потреби). Для економіки є дуже важливим зв'язок між економічними потребами, економічними інтересами і трудовою або підприємницькою поведінкою людини, між мотивацією і ставленням людей до економічної діяльності.

Відкритий бінарний урок

8 грудня 2016 року у кабінеті бухгалтерського обліку Стебницького професійного ліцею проведено відкритий бінарний урок на тему: «Форми безготівкових розрахунків. Гроші Київської Русі». Бінарний урок – це заняття,  побудоване  на  тісних  міжпредметних  зв’язках, яке проводиться спільно двома вчителями  відповідних  дисциплін.
 Урок проведений мною спільно з викладачем художньої культури Марією Пурій. Урок проведений у формі дослідження. Присутніми на уроці були: директор Стебницького професійного ліцею Леся Савченко, методист ліцею Віталій Андржієвський, голова профільної методкомісії Наталія Барна, соціальний педагог Наталія Кащак, викладач англійської мови і зарубіжної літератури Галина Яцків, майстер виробничого навчання Ольга Олексин.

Ліцеїсти виявили творчий підхід у проведенні уроку, активно працювали, демонстрували свої знання та вміння.

(для зручності перегляду натисніть на фото)