Потреби – це об’єктивність окремої
людини, сім’ї, колективу, суспільства, держави в життєвих благах, послугах,
духовних і культурних цінностях. Піраміда потреб Абрагама Маслоу – ієрархічна
система потреб людини, складена американським психологом Абрагамом Маслоу
(англ. Abraham Maslow).
А. Маслоу поділив потреби на нижчі та вищі. До першої
групи належать потреби фізіологічні, без задоволення яких неможливе саме життя
людини. Після цього індивід прагне безпеки для себе, своєї сім'ї. До вищих
потреб входять прагнення належати до певного кола людей, відчувати їх
підтримку. Задоволення цієї потреби викликає прагнення завоювати визнання,
повагу, підняти свій престиж в очах оточення. Найвищою потребою у другій групі
є прагнення людини до самореалізації. Визначальними є економічні потреби, тобто
той внутрішній мотив, що спонукає людину до економічної діяльності з метою
забезпечення власного добробуту і добробуту членів сім'ї.
Економічні потреби – це частина суспільних потреб, задоволення яких
пов'язане з функціонуванням суспільного виробництва, включаючи виробничу і
невиробничу сферу. Економічні потреби надзвичайно різноманітні. У розвинутих
країнах світу вчені налічують близько 11 тис. потреб, серед яких переважна
більшість – економічні. Тому існують різні критерії їх класифікації. Задоволення
економічних потреб відіграє неоднакову роль у відтворенні здібностей людини. В
зв'язку з цим виділяють:
- фізіологічні (матеріальні) потреби,
задоволення яких забезпечує відтворення фізичних здібностей людини (продукти
харчування, одяг, взуття, житло, товари господарсько-побутового призначення);
- духовні потреби, задоволення яких
забезпечує відтворення та розвиток інтелекту людини (одержання освіти,
підвищення кваліфікації, культурний відпочинок, предмети і послуги культурного
призначення);
- соціальні потреби, задоволення яких
пов'язане з функціонуванням соціальної сфери суспільства (охорона здоров'я,
сімейно-побутові умови, умови праці, транспорт, зв'язок ).
За способом задоволення виділяють:
- індивідуальні – це потреби в одязі,
житлі, їжі та ін.;
- колективні – ті, що спільно
задовольняються у трудовому колективі (підвищення кваліфікаційного рівня
працівників, будівництво спільних баз і будиночків відпочинку, колективне
управління виробництвом та ін.);
- суспільні – це потреби у забезпеченні
громадського порядку, захисті навколишнього середовища тощо.
За ступенем реалізації потреби можна
класифікувати на:
- абсолютні потреби – визначаються
максимально можливим обсягом виробництва матеріальних благ і послуг (за
найбільш сприятливих умов), які могли бути спожиті суспільством;
- дійсні потреби – відповідають рівню
розвитку економіки певної країни;
- платоспроможні – потреби, які людина
може задовольнити відповідно до власних доходів та рівня цін (тобто вони
визначаються співвідношенням цін на предмети споживання і грошових доходів
населення).
Численні потреби людини за спільністю
ознак можна об'єднати у такі групи:
- матеріальні і духовні;
- загальні і конкретні;
- поточні та перспективні;
- задоволені і незадоволені;
- дійсні та абсолютні.
Потреби характеризують лише можливість споживання, але щоб ця можливість
перетворилася в дійсність, слід виробити життєві засоби. Величезна роль
економічних потреб полягає в тому, що вони спонукають людей до дії. Отже,
виробництво забезпечує різноманітні блага, які становлять необхідні умови життя
і розвитку людського суспільства на будь-якому історичному щаблі його
існування. Інакше кажучи, блага, створені в процесі виробництва, утворюють
різноманітні потреби, які становлять предмет інтересу.
Економічні потреби мають історичний характер. Розмір потреб, так як і
способи їх задоволення, являють собою продукт історії і залежать від
культурного рівня країни, а також від умови, з якими навичками та життєвими
запитами сформувались соціальні прошарки суспільства, окремі люди і суспільство
в цілому.
Продуктивні сили, безперервно розвиваючись, не лише створюють умови для
задоволення потреб, які склалися, а й стають ґрунтом для виникнення нових
потреб. Зростання маси і різноманітності споживчих вартостей у результаті
зростання продуктивних сил приводять до зміни структури виробництва і
витіснення старих потреб новими. Цей процес, як і сам процес суспільного
виробництва, відбувається безперервно. Розвиток продуктивних сил, міжнародний
поділ праці, спеціалізація сприяють економічному зближенню народів різних
країн, що зумовлює розширення складу продуктів праці, а отже призводить до
появи нових потреб. Потреби людини безмежні у своєму розвиткові і мають
тенденцію до зростання, тобто до якісних і кількісних змін, тобто в суспільстві
діє закон зростання потреб.
Свої економічні потреби людина реалізує у виробництві, вступаючи у певні
економічні відносини. Конкретна потреба людини в чомусь у її свідомості
перетворюється в інтерес, бажання, прагнення діяти. Так, відчуття спраги у свідомості
перетворюється на інтерес, що спонукає людину до пошуків якогось питва; потреба
в новій інформації переростає в інтерес до читання, відвідування публічних
лекцій тощо.
Інтерес здебільшого має вибірковий характер і виявляється у стійкому
зосередженні уваги на певному об'єкті. Як і потреби, інтереси людей численні й
різноманітні. З інтересом тісно пов'язане поняття мотиву як спонукального
чинника дій та вчинків людей. За мотивом логічно відбувається певна дія, що
породжує конкретний результат у вигляді задоволення потреби. Таким чином,
утворюється логічний ланцюжок: потреба–інтерес–мотив–дія–результат (задоволення
потреби). Для економіки є дуже важливим зв'язок між економічними потребами,
економічними інтересами і трудовою або підприємницькою поведінкою людини, між
мотивацією і ставленням людей до економічної діяльності.
У кабінеті
бухгалтерського обліку Стебницького професійного ліцею 2 листопада 2016 року
мною були представлені предмети, які у хронологічному порядку служили
інструментами в роботі працівників бухгалтерського обліку, обліковців.
