Візитка

Візитівка (візитна картка, business card) – традиційний носій контактної інформації про людину чи компанію. В українській мові на сьогодні прижилися два однокореневі слова цього поняття: візитка і візитівка. За деякими тлумаченнями, візитка українською означає:

1. заст. Однобортний чоловічий піджак (спочатку призначений для візитів). Не встигли гості привітатися з хазяїном, як у дверях з'явився відомий на весь город ефенді Мустафа, у чорній візитці (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 136); На мсьє Енно були мистецьки відпрасовані панталони... та строга чорна візитка з модною осиною талією (Юрій Смолич, Мир.., 1958, 100).

2. Те саме, що Візитна картка. 

Однак найчастіше сьогодні послуговуються поняттям «візитка».

Історія візитівок

Візитна картка з'явилася у XV столітті в Китаї, де також винайшли папір. Дуже популярними візитні картки були у Франції за часів Людовика XIV. У Російській імперії візитні картки стали популярними за часів Катерини II. В кінці XIX століття набули поширення рекламні візитівки.

Перша друкована візитка датується 1786 роком у Німеччині. Візитки ставали необхідністю з цілим переліком правил етикету щодо їх користування. Німецька аристократія користувалася французьким досвідом. Згодом візитки стали атрибутом представників середнього класу.

У XVI–XVII століттях візитками (деколи вони називалися «візите-білетте») вже користувалися міщани Флоренції та Венеції. Саме там у цей час була добре розвинена поліграфія. Виготовлення візиток набуло характеру особливого виду мистецтва, яким займалися найкращі майстри цього часу.

Камера для візитних карток, запатентована Адольфом-Еженом Діздері у 1854 році

Щоб успішно конкурувати з літографами і граверами, фотографи-портретисти намагалися робити фотографиї більшого розміру і більш імпозантні. У 1854 році Адольф-Ежен Діздері (1819–1890) запатентував у Парижі «карт де візит» – фотоапарат з чотирма об’єктивами, який робив вісім невеликих фотографій розміром 3,25×1,125 дюйма на «повній» фотопластинці формату 6,5×8,5 дюйма. Ці вісім фотографій, кожна з яких представляла собою візитну картку розміром 4×2,5 дюйма, продавались приблизно за 4 долари, що більше, ніж удвічі дешевше тих, які друкували фотографи-портретисти за один повнорозмірний друк. Новація набула несподіваного успіху, що забезпечило як попит, так і стало об’єктом колекціонування. Звичайно, особливий попит на такі візитки належав знаменитостям.

Діздері заробляв і витрачав мільйони. У 1866 році шалений попит на «карт де візит» так же несподівано припинився, як і почався. Діздері вигадував різноманітні новації, щоб повернути до життя свій занепалий бізнес, або ж насаджав немислиме на вже існуючі фотографії на кшталт фотографії на шовку, на кераміці, але ніщо не допомогло. Він не зміг перемогти ту дешевизну, яку сам породив, – ціна «карт де візит» впала до одного долара за дюжину.

Слід було вишукати спосіб якось зберігати тисячі карток, отриманих від родичів чи друзів, які вони залишали після візитів чи обмінювалися на днях народження чи свята. Вихід було знайдено у вигляді альбомів для візитних карток. Деякі продавалися за звичайною ціною, проте були й майстерно зроблені, переплетені ретельно обробленою і дорогою шкірою. Такий альбом став обов’язковим атрибутом, незамінним предметом розмови у кожному салоні і художній майстерні цього часу.

Сучасні види візитівок

В основному візитки поділяють на три умовні види:

Особисті візитки використовують при неформальному спілкуванні (візитка містить ім'я і прізвище власника, іноді телефонний номер, посада та адреса в ній не обов'язкові, стиль виконання візиток – відповідно до особистих уподобань і потреб власника).

Ділові візитки використовуються в бізнесі, на офіційних зустрічах та переговорах, для надання контактної інформації своїм майбутнім клієнтам. На них обов'язково вказуються ім'я, прізвище, посада, а також назва компанії та вид її діяльності. В оформленні таких візиток використовується фірмовий стиль компанії, логотип тощо. Такі візитки зазвичай мають строгий дизайн. У державних службовців та депутатів на візитній картці може знаходитися зображення державних відзнак, таких як прапор і герб країни. Ділова візитна картка без адреси також не відповідає нормам етикету. Винятком є ​​дипломати і вищі державні посадові особи.

Корпоративна візитка, як правило, не містить імен і прізвищ. На ній вказується повна інформація про компанію: сфера діяльності, перелік послуг, контактні телефони, карта проїзду, адреса сайту та/або електронної пошти (e-mail). Розробляється згідно з фірмовим стилем. Зазвичай має рекламний характер, в основному використовується на виставках.

У світі ділових відносин цій маленькій картці приділяється важлива роль – посередника при знайомстві й представленні. Візитка є важливим елементом престижу, значно полегшує налагодження контактів, сприяє спілкуванню людей, заощаджує час. Крім того, вона довго зберігається й допомагає швидко відновити в пам’яті інформацію про людину.

Незалежно від того, яким підходом керувалися при замовленні візитки, хороша візитна картка обов’язково повинна бути:

● стильною,

● функціональною,

● професійно зверстаною,

● якісно надрукованою.

Зрідка друкують дитячі візитки. Дитячі візитки не надто запитувані, але іноді вони можуть виявитися досить доречними. Номер мобільного телефону батьків, внесений у картку, завжди буде з дитиною. Це дуже важливо у різних ситуаціях – наприклад, якщо дитина заблукала у супермаркеті або поїхала до табору відпочинку. При оформленні дитячих візиток можна трохи відійти від жорстких норм дорослого світу й створити щось індивідуальне й цікаве.

Для наукових і творчих працівників, що часто працюють вдома, існують комбіновані візитні картки, на яких поряд зі службовими (у лівому нижньому куті) вказуються й домашні координати (у правому нижньому куті).

Скорочення на візитках

Для позначення того, з якого приводу надсилається картка, у міжнародній практиці використовується система умовних скорочень, які проставляються у лівому нижньому куті простим олівцем:

A.C.  (avec compliment) – вітання у випадку відправлення подарунка;

P.F.  (pour feliciter) – привітання з нагоди свята;

P.F.N.A. (pour feliciter le Nouvel An) – привітання з Новим роком;

P.R.F.N.A. (pour remercier et pour feliciter le Nouvel An) – подяка й привітання з Новим роком;

P.R.  (pour remercier) – подяка;

Р.С.  (pour condoleance) – співчуття з приводу національної жалоби або у випадку смерті ділового партнера;

P.P.P.  (pour prendre part) – співчуття й готовність допомогти;

Р.Р.С.  (pour prendre conge) – прощання при остаточному від’їзді;

P.F.C.  (pour faire connaissance) – задоволення знайомством.

Візитні картки з літерами P.R., P.P.C.  залишаються без відповіді. У відповідь на візитні картки зі скороченнями P.C., P.F.C.  протягом 24 годин посилають свою візитку з позначкою P.R., тобто дякують.

Оформлення візиток

Зараз у користувачів візитних карток сформувалося два основних підходи до їхнього призначення – функціональність та імідж. Ділова візитна картка – це один з найважливіших елементів корпоративного стилю організації. Тому для підтримки гарного іміджу фірми всі її співробітники повинні мати службові візитні картки, виконані в одному стилі. Право вибору зображуваних елементів емблем, торговельних марок, фірмових знаків або логотипів залишається за компанією. Але обов’язковою умовою ефективних візиток є одне: кольори на візитках усіх співробітників повинні бути точно дотримані.

Класичне оформлення візитки досить строге: темний текст на світлому тлі. Хоча виробники й пропонують широку гаму кольорових карток на картоні, ламінованому папері, пластику, шкірі й навіть дереві, норми етикету не рекомендують використовувати подібні «вишукані речі», оскільки на таких «картках» неможливо зробити будь-які записи. Краще надати перевагу паперу високої якості, можливо, дещо тонованому і з сатинованою поверхнею. Її також можна обробляти, наприклад, зробити тиснення різнобарвною фольгою. Європейська традиція передбачає використання рожевого, блакитного й білого тла та темно-синього, темно-коричневого й чорного тексту. Можна застосовувати також золоту, срібну, бронзову фарби.

Дуже важливий елемент візитної картки – шрифт тексту, який багато в чому вирішує завдання оригінальності, наочності візиток та сприяє запам’ятовуванню розміщеної на них інформації. Головна вимога до шрифту – зручність у прочитанні. Не рекомендується використовувати складні декоративні шрифти, а також різновиди курсиву.

Дизайн візитки має прямо пов’язуватися з родом діяльності компанії. Якщо мова йде про великий банк або серйозну виробничу фірму, то при розробці візиток варто дотримуватися консервативного стилю. Це означає, що треба використовувати шрифти не більші й не менші за загальноприйняті розміри, шрифти не повинні відрізнятися чудернацтвом. Кількість кольорів – два, максимум три. Лаконічність візитки говорить про те, що компанія знає собі ціну і не прагне дешевої популярності.

Оформлення ділових візитних карток співробітників магазинів, підприємств сфери послуг може відступати від суворих норм, тому що ці візитки несуть також рекламне навантаження. На зворотному боці таких карток можна помістити логотип, барвистий символ, девіз фірми, карту-схему.

Розміри візиток

Сьогодні найпоширенішими вважаються такі розміри візиток:

Розмір візитки стандартний – 90 х 50 мм.

Розмір візитки євроформату – 85 х 55 мм.

Розмір візитки в пікселях – 255,12 х 141,73 pixels.

Размер визитки для фотошопа – 1063 х 591 pixels.

Розмір візит в дюймах – 3,54 х 1,97 in.

Розмір візитки стандартний – 90 х 55 мм.

Створити та надрукувати

Візитну картку можна зробити і самому. Є спеціальні програми, що допомагають їх створювати. Але найкраще, звичайно, довірити це людям, які професійно цим займаються. Зазвичай у компаніях, що займаються поліграфією та зокрема створенням візитівок, є багато готових варіантів їх дизайну. Таким чином можна вибрати стиль оформлення з тих, що вже є, або попросити зробити так, як цього хочете Ви. Вартість друку однієї візитки зазвичай скорочується пропорційно кількості замовлених одиниць. Однак, не варто одразу друкувати дуже багато візитних карток – інформація, яка є на них, може застаріти.

Не варто економити на візитках. Краще не робити її зовсім, ніж роздрукувати саморобну візитку на принтері, нехай навіть в кольорі і на гарному папері. Не економте на друкарських послугах. Заощадите Ви небагато, але візитки, на яких розмазується фарба, створюють не найприємніше враження про Вас та Вашу компанію.

Тільки важлива інформація

На візитній картці має бути лише необхідна інформація. Візитка – це не рекламний проспект з описом послуг Вашої компанії. Візитна картка ділової людини не повинна бути занадто яскравою та екстравагантною: ніяких рамок та візерунків. Останнім часом друкарні пропонують широку гаму кольорових карток, карток на пластмасі або навіть на шкірі, але норми суворого етикету не рекомендують далеко відходити від чорно-білих кольорів. Краще зосередитися на виборі відмінної якості паперу, який може бути злегка тонованим, мати сатиновану поверхню. Необхідно уникати і глянцевої поверхні карток. Кольорові і незвичні картки поки залишаються справою художників, друкарів, а також комівояжерів, працівників служб сервісу і рекламних агентів.

Стандартні візитки – 9 см завдовжки і 5 см шириною. Її розмір не повинен перевищувати 10х6 см, інакше вона не поміститься у візитницю.

Зазвичай візитна картка друкується мовою країни, в якій живе її власник. Якщо ж Ви виїжджаєте за межі своєї країни, то вона повинна бути надрукована мовою країни, в якій Ви перебуваєте, або ж англійською, яку прийнято вважати міжнародною мовою ділового спілкування.

Має місце практика двомовних карток, коли інформація на картці дублюється, наприклад, українською та англійською мовами. Не можна сказати, що це неприпустимо, але краще витратити трохи більше грошей і замовити собі два варіанти візиток.

Обмін візитками

Ініціатива вручення візитної картки має надходити від старшої особи. Візитна картка вручається так, щоб людина одразу могла прочитати її. Той, хто дає візитку, тим часом може представитися вголос. Людина, що отримує візитну картку, має проглянути її, однак недовго, і обов’язково назвати ім’я того, хто її вручив. Це можуть бути просто слова подяки: «Дякую, пане Олексію!» або «Дуже приємно, Катерино Степанівно!».

Якщо Ви знаходитесь у своєму кабінеті, то візитки можуть зберігатися у візитниці, що стоїть на столі – з неї легко і швидко можна дістати картку, щоб вручити співрозмовнику. Якщо зустріч відбувається не на Вашій території, то візитка може знаходитися у легкодоступному місці, але не бажано носити візитні картки у кишенях. Краще підготувати візитку так, щоб, вручаючи її, не шукати півгодини в гаманці або сумці та не діставати пожмакану картку з кишені штанів.

Уважний глядач пам'ятає, як головні герої фільму «Шерлок Холмс і доктор Ватсон» перш, ніж зустрітися з господарем дому, до якого завітали в гості, вручали попередньо свої візитки прислузі.

Завжди пам'ятайте: візитна картка – це репутація Вашої компанії і найголовніше – Ваш імідж.

Візитка з ламінацією:

Цікаве про дизайн візиток ви також можете прочитати тут та в інших відкритих джерелах інформації. Всі представлені фотокопії – з інтернету, не є рекламою, а лише в якості зразків.