Скріпка - канцелярське приладдя

Скріпка – металевий канцелярський предмет для скріплення аркушів паперу. Являє собою особливим чином зігнутий відрізок дроту довжиною близько 10-12 см. Крім прямого призначення, може застосовуватися як викрутка, фішка для покеру, зубочистка, відмичка, матеріал для виготовлення рибальських гачків, а також як знаряддя землеробства або садівництва.

У ХІІІ ст. появилися своєрідні «швидкозшивачі» для скріплення листків: у лівому верхньому куті робилися надрізи, і через них просували ткану стрічку. Першим кроком до масового використання стали швейні шпильки, вигадані у 1835 році американським лікарем Джоном Хауі. Нью-Йоркські секретарки вмить виявили, що шпильками можна скріплювати до 10 листків. Проте шпильки не піддавалися: розколювалися і залишали на папері непривабливі отвори та криваві плями.

В 1887 р. мешканець Філадельфії Етельберт Мідлтон вигадав сталевий дріт. Це був ідеальний матеріал, який і тримав міцно, і не чіпляв намертво. Незважаючи на те, що він це зробив у значно масштабніших цілях, дріт зайняв своє місце й в канцелярії. До винаходу скріпки залишилося 12 років…

Думка зігнути дріт у декілька разів і спробувати отриманим пристосуванням скріпити декілька паперів осяйнула в головах зразу трьох людей, але тільки одна людина увійшла в історію як винахідник скріпки.

У 1890-х роках в офісах стали використовувати дротяні пружинки (запропоновані у 1867 році Семюелем Феєм для цілком іншої мети – прикріплення до одягу ярликів). У 1899 році норвезький інженер та математик Юхан Волер, проводячи експерименти зі шматками пружинного дроту, винайшов декілька вдалих конструкцій скріпок і  в 1901 році отримав патент на свій винахід – «палеоскріпки». Проте Волер не приділив цьому проекту достатньої уваги, тож у 1900 році американський винахідник Корнеліус Броснан запатентував скріпку, яка отримала назву Konaclip. Однак сучасного вигляду цей офісний аксесуар набув завдяки британській фірмі Gem Manufacturing, яка й виробила цього ж року скріпку Gem у вигляді подвійного овалу.

Незвична скульптура – пам’ятник скріпці – знаходиться в м. Осло, Норвегія. Його автор – Яр Еріс Паульсон – вирішив таким чином відзначити 100-річчя масового використання двійного плоского витка пружинистого дроту. Він заявив, що багато людей недооцінюють значення цього винаходу, і можливо, лише після спорудження пам’ятника люди почнуть цінувати те, що мають. Для мешканців Норвегії скріпка взагалі має глибоке символічне значення, пов’язане з героїзмом часів Другої Світової війни. У 1940 році, коли владу в країні захопили гітлерівці, місцевим жителям було заборонено мати ґудзики і значки з ініціалами вигнанця – норвезького короля Гокона VII. Тоді норвежці, побачивши в обрисах звичайної канцелярської скріпки заповітні ініціали, стали носити їх на одязі в якості символу єдності нації і спротиву. Подвиг громадян не був забутим, як і заслуги винахідника скріпки – Юхана Волера. Так в Осло появилася фігура гігантської скріпки з написом: «ти тримаєш 30 листків. Так тримати!».

Пам'ятник скріпці в Осло

Скріпка стала об'єктом уваги й деяких ювелірів. Ось такий перстень зі скріпкою можна було придбати в одній з ювелірних крамниць, а також інші золоті прикраси, де в центрі уваги - золоті скріпки. Оригінальний задум, чи не так?

Сьогодні лише в США щорічно продається близько 20 млрд. скріпок.

Жанін Ван дер Мейра з Бельгії потрапила в «Книгу рекордів Гіннесса», їй вдалося зібрати ланцюжок з 22 025 скріпок довжиною приблизно 820 метрів.

13-24 липня 1996 року 40 членів молодіжної групи «Бун-Лей Ком'юніті Сентр», Сінгапур, за 20 годин змайстрували ланцюг з канцелярських скріпок довжиною 15,02 км.