Друкарська машинка

Друкарська машинка – клавіатурна машина, призначена для відтворення символів на папері.

Найперша з відомих конструкцій друкарських машинок була запатентована Генрі Міллом в Англії в 1714. Але от тільки зображення цієї машинки не збереглося. Пізніше, в 1808 році, італієць Пеллегріно Туррі, більш відомий як винахідник копіювального паперу, виготовив друкарську машинку власної конструкції для графині Кароліни Фантоні де Фівіззоно. Мадам Кароліна не могла писати листа від руки, оскільки страждала сліпотою, і пристрій потрібен був для того, щоб вона могла вести листування з друзями. Однак, цей зразок інженерної думки не зберігся. Докази ж існування друкарської машинки Туррі існують і сьогодні – збереглися листи графині.

Однак перша діюча друкарська машинка була створена в 1867 у Мілуокі (Вісконсин, США) - колишніми друкарями Кристофером Шоулзом, Карлосом Глідденом і Самуелем Соле – вони придумали пристрій для нумерації сторінок в рахункових книгах. Вона була розміром зі стіл, друкувала лише великими літерами, а результат друку можна було побачити лише в кінці роботи, оскільки папір закладався у середину машини і був недоступним друкарці для огляду.

До 1873 американські зброярі Ремінгтон і сини зробили за контрактом перші машини на продаж, а в 1878 запатентували машинку з перемикачем регістрів (великими і малими літерами). Першою людиною, що отримала друкарську машинку Шоулза, був Марк Твен, і він же став першою людиною у світі, яка віднесла свою публікацію («Пригоди Тома Сойєра і Гекельберрі Фінна») видавцеві в друкованому вигляді. Втім, сам він нічого не друкував – цю важку роботу виконувала друкарка, яка просто передрукувала написаний від руки твір за допомогою новітнього пристрою.

Остання друкарська машинка була виготовлена у 2011 році на фабриці «Godrej and Boyce», яка розташовувалася в Мумбаї (Індія) і була останнім у світі виробником друкарських машинок. Хоча 20 років тому на підприємстві виготовляли понад 50 тисяч друкарських машинок на рік, за 2010 рік було продано всього 800 штук.

В Україні у Кропивницько-му  (колишньому Кіровограді)  діяв один з найбільших у Радянському Союзі заводів друкарських машин – «Друкмаш», що був основним виробником друкарських машинок у СРСР.  Завод працював з 1975 до 1995 року  і виробляв до 140 тис. машинок на рік.  Машинку було названо  «Ятрань»  – на честь річки Ятрань. 8 грудня 1991 року на машинці «Ятрань» було надруковано документи, що лягли в основу розпаду СРСР, адже саме таку машинку було задіяно під час укладання Біловезької угоди лідерами Росії, України та Білорусі. Згодом історичну машинку було продано телекомпанії НТВ.

Сьогодні ми завдяки комп’ютеру і принтеру легко отримуємо все те, що винаходили до нас століттями... Самі ж друкарські машинки стали антикварною цінністю. Тепер застаріле чудо техніки можуть цілком сприйматися як твори мистецтва, спеціально для яких створюються музеї. Друкарські машинки – це відгомін епохи. Епохи музики на пластинках, чорно-білих нуар-фільмів і морозива по 5 копійок. Епохи царів, винаходу літака й світових воєн. Епохи, що тривала більше сотні років і виростила безліч поколінь великих людей.

Друкарська машинка «Mercedes»